urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma ...те, чого не скажу в реальному житті nevidoma 2010-03-21T21:48:28Z urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:62868 2010-03-21T21:48:28Z 2010-03-21T21:48:28Z завжди в тіні. <br />стан звичний<br />прикрий urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:62543 2010-03-19T07:35:01Z 2010-03-19T07:35:01Z майже ніколи не пишу,&nbsp;коли в мене все добре<br />а зараз вирішила написати)<br />бо не похвалитися (хвалитися і нема чим), просто я зрозуміла чергову істину самої себе)<br />якщо раніше у мене піднімався настрій він квіточки,&nbsp;пташки, сонечка, дитинки, то зараз, з моєю неспеціальною аморфністю і товстошкірістю, такого майже не трапляється. бо все одно продовжую думати про серйозне<br />а піднявся настрій, бо придумала, що я хочу робити у майбутньому) зараз цей план мені подобається і буду все робити для його здійснення, юху)))) urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:62218 2010-03-15T20:48:26Z 2010-03-15T20:48:26Z останнім часом у близьких мені людей відбуваються багато подій, до яких я не те, що не маю стосунку, а дізнаюся про них з контакт-переписки на стіні чи шось таке...<br />мені трохи боляче, але з іншого боку мені все одно...<br />не забиваю дурним голову. <br />тим більше, стан покинутості мене задовольняє. тут відчуваю у собі нотки гота чи шо))( коли від самотності отримуєш задоволення)<br />як завжди. по-філософськи urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:61962 2010-03-15T08:33:18Z 2010-03-15T08:33:18Z Eminem хоча думки останнім часом матеріальні і прагматичні. дорослі<br />я рада, що все-таки мріється<br />я мрію про те, що набридливі київські вулиці рано чи пізно набудуть іншого значення<br />що я візьму тебе за руку. таємно від всіх<br />мрію,&nbsp;що наступного літа не буду тікати за кордон, щоб заповнити порожнечу<br />що не буду шукати. бігти кудись. хоч знаю, що бажане поряд<br />мрію про подарунок долі. про щось таке неймовірне. і дуже приємне<br />... для чого я не прикладу ніяких сил,&nbsp;а воно саме прийде. <br />набридло переживати за стосунки. з друзями теж<br />хоча відчуваю, що втрачаю багато. і чого не повернеш<br />боюся, що зі своєю байдужістю втрачу багато<br />бо нічого не роблю<br />але не хочу. апатія.... urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:61832 2010-03-01T19:47:05Z 2010-03-01T19:47:05Z 100 раз вже могла купити чи скачати &quot;Титанік&quot;, але все одно цього не роблю і чекаю з нетерпінням його показу на 1+1. Наступний сеанс - 7 березня)<br />Думаю,&nbsp;це мій певний протест проти сучасних можливостей і технологій.... А бажання відчуте те, що у дитинстві... <br />Ну це те саме,&nbsp;що олів&quot;є робити спеціально раз в рік, щоб його смак сприймався як свято)<br /><br />А ще я думала про втрачені можливості. Навіть не можливості, а людей. Втрачених<br />Зараз ми не розуміємо цього, сміємося,&nbsp;наприклад, з програми &quot;Жди меня&quot;, у якій старенька бабуся шукає братів чи сестер&nbsp;,які по батьку (якого вона теж ніколи в житті не бачила,&nbsp;але знає, що у нього ще були діти). Деякі з цього сміються. Кажуть &quot;А навіщо шукати людину, яка у твоєму житті не відіграла жодної ролі?&quot; <br />З цього сміються молоді<br />А шукають у таких передачах переважно люди похилого віку<br />Ось вони зустрінуться, декілька років поспілкуються і підуть з життя<br />А роки-то втрачені<br />Я до чого веду... Поки ми молоді, максималістичні, думаєм, що нам море по коліна. А прийде старість і не буде потрібно ні грошей, ні будиночка за містом. <br />Потрібне буде спілкування! <br />І будемо шукати зниклих родичів, говорити &quot;а чому я 30 років тому не...&quot;<br />Треба все робити вчасно. І любити. Налагоджувати втрачені зв&quot;язки. Допомагати один одному<br />Навіть якщо доля розвела, родичі є родичі... Їх не обирають urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:61609 2010-02-28T21:06:57Z 2010-02-28T21:06:57Z &quot;якщо можеш, то обійди його стороною&quot;<br />це про тб. сказав мені мій редактор. там дійсно вже жорстоко і нахабно<br />на тб потрібно навіть не журналістська майстерність, а вміння пробиватися<br /><br />але дякую ут-1 за прийом (я не очікувала на таку порцію любові для звичайної практикантки))))<br />Олімпіада... моя мрія... нарешті взяла в ній участь. хоч якось)<br /><br />закінчилася найт лайф, сонні дні в інституті.. <br />буду сумувати за нічним містом... коли всі сплять,&nbsp;а ти їдеш на місію. те, про що мріяла все життя)<br />можливо, зациклюся саме на спорті. але ше ж не вечір) urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:61198 2010-02-24T22:42:55Z 2010-02-24T22:42:55Z я трохи деградую у моральному плані, порушую свої принципи..<br />мені соромно, страшно, гидко<br />але вірю, що це мені допоможе трохи змінити свій характер. і буде легше жити...<br /><br />завтра у нас з&quot;явиться новий президент.... <br />у мене був принцип: не говорити нічого поганого про свого президента, про країну. коли я закордоном, наприклад. <br />раніше говорила добре (бо Ющенко був мені симпатичним). а тепер буду мовчати. бо принцип ж....<br /><br />завела таку штуку. <br /><br /><a href="http://www.formspring.me/tanyaya">http://www.formspring.me/tanyaya</a><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:61029 2010-02-16T19:46:52Z 2010-02-16T19:46:52Z як же морально стомилася<br />стільки бруду навколо urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:60844 2010-02-16T10:38:55Z 2010-02-16T10:38:55Z дивлюсь прощальну прес-конференцію Ющенка і розумію, що люблю його, зараза))<br />може це дитячий максималізм, бо не зважаю на економічні показники за часів президентства Ющенка, а просто люблю його за його національну позицію, інтелігентність, добрі очі:)<br />вміє він так сказати,&nbsp;щоб аж за душу взяло.... urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:60602 2010-02-12T21:02:45Z 2010-02-12T21:02:45Z сьогодні з татом стартували одночасно. я - з шулявки, він - з Берліну. їхали ми додому<br />закінчилося тим, що він не тільки прилетів раніше, а й, їдучи з аеропорта, забрав мене на одній зупинці по дорозі до дому. <br />бо я їхала 3,5 години&nbsp;,але ще була не доїхала на Троєщину.... urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:60220 2010-02-11T19:46:45Z 2010-02-11T19:46:45Z вже звикла не впадати в депресію,&nbsp;коли гублю сережки<br />просто сприймаю це по-філософськи і думаю: <br />- нехай з нею і забудеться минуле. почну жити з нової сторінки<br />або<br />- хай вона залишиться там, де мені було добре. на пам&quot;ять тим певним періодам<br /><br />якщо починаєш вірити у те, чого нема або щось вигадуєш собі, то стає дуже приємно жити)) urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:60112 2010-02-10T21:23:20Z 2010-02-10T21:23:20Z Агутин Леонид - Где-то далеко все йде по плану<br />тьху тьху тьху<br /><br />у мене в поліклініці є шикарний лікар-травматолог. я закохалася. <br />з його інтелігентністю і вмінням триматися в актори б urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:59804 2010-01-31T16:00:41Z 2010-01-31T16:00:41Z <strong>сьогодні в квартирі лунає музика баяна у виконанні мого дідуся<br />відчуваю себе героїнею якогось старого фільму, яка думає про старість та про те, що все минає...<br />лунає, правда, з телефону, бо дідусь у себе вдома, на відстані 400 км від Києва<br />і сьогодні йому привезли новий баян, ось і не може натішитися, дзвонить нам, грає... <br />а мені сумно.. бо здається, що старі люди такі одинокі. а ми, діти і внуки, не даєм їм достатньо уваги. а хіба маєм час? робота, навчання...<br /></strong> urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:59526 2009-12-31T10:06:33Z 2009-12-31T10:06:33Z ніколи не робила підсумків напередодні Нового року, але мені здається, що 2009 був найкращим у моєму житті....&nbsp; <br />я за себе радію і надіюся, що 2010 буде ще кращим<br /><br />дякую батькам,&nbsp;що мали змогу повідправляти мене, куди я захотіла цього року. і хоч я на них ображаюся,&nbsp;що вони мені на день народження (як і на інші свята) нічого не дарують (хотілося б якийсь сувенірчик за 20 грн, бо приємно), але все ж я їм дякую за цей рік. <br />з іншої сторони, скільки я сліз вилила після лекції моєї мами... вона хоче, щоб я була цинічною, йшла по головах, не зважала на почуття&nbsp;,не читала книжки, не зустрічалася з друзями і ін. це важко зрозуміти. навіть мені. але воно мене дуже їсть<br />мені здається,&nbsp;що свою дитину буду шалено любити, не зважаючи на зовнішність і характер<br />але тато сказав цього літа &quot;Таня, перестань себе жаліти&quot;. ну я і згадую цю фразу завжди, коли стаю слабкою<br /><br />дякую друзям, які мені дають більше любові, ніж мені дають батьки... <br />і не кажіть, щоб любов батьків виражається у квартирі,&nbsp;де я живу, моєму телефоні, плеєрі і ін. вона виражається в атмосфері,&nbsp;а вона у нас ніяка. мамі завжди мало.. я знов про батьків. несвідомо. мабуть, дійсно зачепило.. особливо,&nbsp;останнім часом<br />так про друзів... дякую тим, хто мене надихає мудрістю, позитивною енергією, вірою в себе, творчістю.. дякую за поїздки, походи, театри, концерти. <br />оскільки мої друзі лідери по натурі,&nbsp;порівняно зі мною, то часто саме вони мене агітують кудись йти. отже, дякую за нові горизонти. але інколи би так хотілося, щоб і ви прочитали мою книжку чи сходили на мій концерт...<br /><br />Оксфорд. я думала, що мій літак впаде, бо не уявляла себе 3 тижні в іншій країні абсолютно однією... але ту свободу, коли ти блукаєш по вулицях у чужому місті, чужій країні не передати словами. коли дізнаєшся про кожну дрібницю сам (як доїхати, де знайти та ін), коли знайомишся сам з людьми, бо розумієш, що з тобою можуть не познайомитися&nbsp;,а попереду ще 3 тижні... це важкий тренінг.. я думаю, склала його успішно, бо чула в останні дні багато приємних слів. (якби моя мама знала, цо мене цінують люди,&nbsp;може вона б по-іншому до мене ставилася...)<br /><br />Турція. вперше. вдало. може це трохи не мій відпочинок, але я не жалкую) зустріли двох людей, які зараз відіграють у нашому житті важливу роль. з Томою дуже легко. Катя любить, щоб все було правильно, але це добре. друзі ж не тільки для того, щоб співати дифірамби <br /><br />отримала водійські права... теж окрема історія.. багато там було хорошого<br /><br />правда, було і у цьому році багато одноманітності. треба щось змінювати. рухатися, працювати, цікавитися більшим,&nbsp;ніж я зараз. <br />а ще хотілося б нарешті щасливого закінчення моїх усіх кохань. але моя бабуся каже, що де-де, а у коханні грає роль тільки доля... <br />поживем-побачим<br /><br />всім щасливих свят, гарних канікульних днів. усіх люблю і хочу, щоб у нас все було якнайкраще! urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:59238 2009-12-18T21:38:37Z 2009-12-18T21:40:45Z Snow Patrol - Chasing Cars <em>у мене журавель в небі. але на ниточці <br />а це вже шось <br />радію. посміхаюся снігу. горю. читаю про &quot;поющие в терновнике&quot;. допомагаю. <br /><br />відтягую момент... підсвідомо. ні, свідомо <br /> <br />бо тоді ниточка або порветься, або буде все добре <br />але у мене ще ніколи не було щасливого кінця <br />але нещасливого кінця не буває, правда? тоді це не кінець) <br /><br />ти у мене на ниточці. я ніколи не була настільки самовпевненою, щоб сказати такі слова <br />не догратися б...&nbsp; бо буде боляче </em> urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:58933 2009-12-14T14:43:50Z 2009-12-14T14:43:50Z отримала страшний лист. дівчинка, з якою я познайомилася влітку в Англії, помирає... <br />у неї рак. і вона була, звісно, хвора, коли ми спілкувалися, але я про це не знала<br />вона прощається зі всіма, бо може не дожити до 2010....<br /><br />пам"ятаю, колись вона заплакала, бо хтось сказав, що вона багато сміється. а вона була тааакааа життєрадісна! з неймовірною енергетикою. але вже тоді знала, що помирає! скільки ж болю, мабуть, було всередині, а яка ж щира усмішка назовні!<br /><br />зазвичай, коли дізнаєшся про таке чуже горе, то свої проблеми стають такими нікчемними.<br />але цього разу у мене навпаки. хочеться якнайшвидше їх вирішити і встигнути... встигнути прожити з посмішкою на обличчі, за руку з друзями та коханою людиною... urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:58874 2009-12-04T18:13:47Z 2009-12-04T18:13:47Z іноді проживаєш день, а спогадів залишається на все життя...<br />хочеться цим днем жити, прокручувати у пам"яті, червоніти за незграбні рухи в якийсь момент, гордитися за доречно сказане слово... згадувати приємні подробиці і посміхатися<br />а на наступний день, після сну, стати на зупинці і розуміти, що транспорт як ходив, так і ходить за своїми маршрутами, люди як мали уставлену думку про тебе, так і мають її....<br />а ні. у тебе всередині щось з"явилося. почуття.<br />...і чекати наступної зустрічі.. urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:58558 2009-12-03T19:29:16Z 2009-12-03T19:29:16Z Kelly Clarkson - Addicted <em>потрібно було 2 роки, щоб ходити і страждати,<br />а потім за тиждень розвіяти всі вибудувані до того ілюзії.<br />найсмішніше, що за цей тиждень з&quot;явилися нові ілюзії, <br />але до їншої людини...<br />2 роки - 1 тиждень. &quot;Все найкраще в житті стається неочікувано&quot;.<br />найкраще чи нова порція страждань?<br /></em><em>хочеться гіркого чаю, терпкого вина і міцної кави</em><br /><em>... і щоб було тепло....</em> urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:58167 2009-11-30T08:33:09Z 2009-11-30T08:33:09Z вперше за багато років з&quot;явився азарт, загорілися очі)<br />у голові реальні думки, реальні дії, які мені так не властиві)<br />як би це не закінчилося, я все одно виграю, бо під час цього у хорошому сенсі переступила через себе і троооохи змінилася) urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:58024 2009-11-09T22:01:13Z 2009-11-09T22:01:13Z так іноді хочеться повидаляти багатьох дрізів з контакту/жж/телефона<br />але розумію, що занадто слабка для цього... urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:57731 2009-11-02T23:08:12Z 2009-11-02T23:08:12Z Песни нашего века <div style="text-align: right;">&nbsp;</div><div style="text-align: right;"><em>Можешь отнять покой,<br /> Можешь махнуть рукой,<br /> Можешь отдать долги,<br /> Можешь любить других,<br /> Можешь совсем уйти,<br /> Только свети, свети!</em></div><br /><br /><br /><strong>актуальне відчуття такту<br />розміру<br />розміреності<br />може осінь бо<br /><br />не варто заглядати у чуже щастя<br />чужому горю поспівчувають чужі друзі<br />літати як привид і все споглядати<br />варто<br />бо нікому ми не потрібні<br /><br />крім СВОЇХ друзів<br /><br />карантин як ніколи до речі<br />не хочеться спішити<br />нема бажання бачити зайвих людей<br /><br />повільно ступати у морозний вечір і не думати про завтра<br />бо завтра знову підйом якнайпізніше і відображення самотності пустої квартири у чашці кави<br />блаженої самотності<br /><br />багато фільмів. канікули восени мають бути. за законодавством, а не випадково<br /></strong><br /><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:57490 2009-10-25T17:40:18Z 2009-10-25T17:40:18Z Мені приснився Стоунхендж в озері<br />смішно, дивно))) але події у сні відбувалися щонайприємніші urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:57099 2009-10-11T07:43:17Z 2009-10-11T07:43:17Z оскільки багато всього суперечного і не3роумілого накопичилося в моїй голові, яке рано чи пі3но мало вийти на поверхню, то останньою краплею був футбол... плакала, коли 3аробили пенальті і коли гол На3аренко 3абив))) футбол - це так патріотично! але так 3&quot;їдає нерви, шо ну його...) urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:57081 2009-10-09T19:39:40Z 2009-10-09T19:39:40Z на п&quot;яний мозок музика лягає надзвичайно гладенько<br />і розмови з мамою надзвичайно глибокі,&nbsp;змістовні і душевні)<br /><br />а ше я рада, що в новинах звучить назва мого рідного Городка. і нехай це замовні матеріали бізнесмена, який виріс в Городку, а тепер вкладає туди гроші.... все одно приємно, блін)))) urn:lj:livejournal.com:atom1:nevidoma:56625 2009-09-28T06:58:36Z 2009-09-28T06:58:36Z крім того,&nbsp;що я дуже люблю &quot;Танцюю для тебе&quot;, так у цьому сезоні дивитися ще цікавіше)<br />По-перше, одня з героїнь - Віка Літвінчук з мого рідного Городка, Хмельницької обл. А коли вона цього літа виграла Чорноморські ігри, то ми компанією з її братом горілку разом навіть пили:))<br />А партнера Аліни Гросу - Арно - я бачила раніше як актора в театрі &quot;Сузір&quot;я&quot;<br />світ тісний&nbsp;,короче)